Географія 10 клас

Прзентація для учнів 10 класу "США. Місце країни в регіоні та світі"

Презентація на тему "Індія" для учнів 10 класу

Урок 2                         10 клас                         Дата ______________

Тема Сучасна політична карта світу та окремих регіонів

Мета

         знаннєвий компонент: учні розрізняють поняття «регіон світу», «територія», «акваторія», «держава», «країна», «залежна територія»;

         діяльнісний компонент: розвивати в учнів вміння читати політичну карту світу;

         ціннісний компонент; виховувати інтерес до світових процесів, вміння застосовувати набуті знання у повсякденному житті.

Обладнання: підручник, атлас, довідники, таблиці, роздатковий матеріал, карта світу

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

ХІД уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1.     Прийом «Географічна хвилинка»

Учні показують на карті регіони світу за класифікацією ООН.

2.      «Вгадай географічний об’єкт на карті»

За наліпкою-характеристикою вгадай географічний об’єкт та знайди його на карті,  наклей наліпку.

 

3.     Бесіда за питаннями

1.Що є об’єктом дослідження географічного країнознавства?

2.Що таке глобалізація? Якими є її наслідки?

3.В якому регіоні світу розміщена наша країна?

4.Який з регіонів найбільший за площею території і кількістю населення?

5. Поясніть, у чому виявляється конструктивна роль країнознавства.

4.     Перевірка домашнього завдання

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Ви вже знаєте, що поняття «політична карта світу» в прямому розумінні означає географічну карту, на якій відображено кордони країн та їхні столиці, а в переносному значенні – це все розмаїття відомостей про політичні явища й процеси, що постійно відбуваються в різних точках планети. Сьогодні м з вами з’ясуємо якою є сучасна політична карта світу, які її основні об’єкти?

IV. Вивчення нового матеріалу

1.     Об’єкти політичної карти світу

Основними об’єктами політичної карти світу є держави і залежні території. Окрему категорію об’єктів становлять акваторії океанів і морів.

Держава – це незалежна країна з певною територією, господарством і політичною владою в ній. Держава є основним носієм прав і обов’язків у міжнародних відносинах. Головною політичною ознакою держави є її суверенітет – виключне право самостійно визначати свою внутрішню та зовнішню політику без втручання сторонніх сил.

Для його забезпечення держави створюють:

·        системи законодавчої, виконавчої та судової влади,

·        валютно-грошову систему,

·        митну службу, органи безпеки,

·        національні збройні сили тощо.

Кожна держава володіє територією, що обмежена сухопутними та морськими кордонами. До території держави належать суходіл з його надрами, внутрішніми і територіальними водами, а також повітряний простір над усім суходолом і водами.

Територіальні води – це смуга вод у морях, затоках і протоках завширшки 12 морських миль (приблизно 22,2 км) від берегової лінії материка і островів. Відповідно до законів міжнародного права території держав є недоторканними, а їх кордони – непорушними.

Нині на політичній карті світу налічують 193 держави-члени ООН, що

вважаються суверенними учасниками міжнародних відносин. Також, державою із загальновизнаним суверенітетом, але у статусі спостерігача ООН

є Ватикан. Низка держав і територій світу мають обмежене визнання (невизнані) – їх суверенітет або територіальні межі повністю або частково не визнають інші учасники міжнародного співтовариства. Обмежене визнання мають країни у складі ООН (Ізраїль, КНДР та ін.), а також території самопроголошених держав, утворення яких було пов’язано з порушенням норм міжнародного права (Республіка Косово, Західна Сахара, Абхазія, Південна Осетія, Північний Кіпр та ін.).

         На політичній карті світу є й залежні території, що перебувають під

політичним чи військовим контролем однієї із суверенних держав. Найбільш поширеною історичною формою залежних територій були колонії – території, де політичну владу повністю контролювала країна метрополія.

Сучасні залежні території – це території, відірвані від основної частини держави, які не мають власного суверенітету, але й не є повноцінними адміністративними одиницями у складі держави, що їх контролює. Наприклад місто Гібралтар (Велика Британія),        Північні Маріанські острови (США), Токелау (Нова Зеландія).

Води (акваторія) відкритого моря перебувають у спільному користуванні всіх країн і народів, у тому числі й країн внутрішньоконтинентальних, що не мають безпосереднього виходу до них. Усі мають право вільного торгового та військового судноплавства, вільного прольоту над морем.

Окремий статус має так звана виключна морська економічна зона, що

прилягає до кордонів держави, яка має вихід до моря. Це акваторія на відстань 200 миль від берега, глибину 500 м шельфу та материкового схилу. Вона перебуває під контролем прибережної країни, яка має виключне право вести там економічну діяльність (ловити рибу, видобувати мінеральну сировину тощо) та дозволяти таку діяльність іншим країнам на основі економічних угод

Антарктида – це нейтральна демілітаризована територія, яку не можна використовувати як військову базу або театр воєнних дій, там діє принцип свободи наукових досліджень, і кожна країна може надіслати туди свої наукові експедиції.

2.     Державний лад

Державний лад країни – це спосіб організації політичної влади на її території. Його складниками є форми правління та державного устрою.

Державний устрій – це адміністративно-територіальна організація держави. Розрізняють дві його форми – унітарну та федеративну.

В унітарних державах керівництво здійснюється з одного центру (столиці), діє єдина для всієї території конституція, існують єдині система найвищих органів влади та правове поле. Адміністративний поділ країни сприяє реалізації державної влади на місцях. Унітарними є абсолютна більшість держав світу.

Федерація – це держава, що складається із самоврядних (або автономних) територіальних утворень – республік, штатів, провінцій, земель. Кожне з них має певні елементи суверенітету (власну столицю, законодавчі, виконавчі, судові органи влади та конституцію), однак вони існують у рамках загальнофедеральної системи влади і законодавства. У світі існує понад два десятки федеративних держав. Найбільше їх в Європі (Австрія, Бельгія, Німеччина, Швейцарія, Росія), Америці (США, Канада, Мексика, Аргентина, Бразилія) та Азії (Індія, Малайзія, ОАЕ). Федеративною також є Австралія.

3.     Типи країн за рівнем економічного розвитку

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

1. Прийом «Моє дослідження»

Розкажіть про особливості державного ладу в Україні: форму правління та державний устрій. До якого типу країн за рівнем економічного розвитку вона належить?

2.Прийом «Нехай говорить карта… .»

Визначити країни Європи та їх столиці, назва яких починається на букви українського алфавіту А, Б, В, Г, Д.

Довідка:

А Албанія – Тирана, Австрія – Відень, Андорра – Андорра-ла-Велья.

Б Білорусь – Мінськ, Бельгія – Брюссель, Болгарія – Софія, Боснія і Герцеговина – Сараєво

В Ватикан – Ватикан

Г Греція – Афіни

Д  Данія – Копенгаген,

VI. Підсумок уроку

Прийом «Роблю висновок»

VII. Домашнє завдання

1.§ 2 с. 11-15

2. Пригадайте, де проходить межа між Європою та Азією.

3. Які існують форми державного правління та територіального устрою

країн?

               

Урок 13                                 Клас 10                        Дата:___________

Тема Італія. Місце країни в регіоні та світі

Мета:

знаннєвий компонент: дати учням уявлення про  основні показники, які визначають місце країни у регіоні та світі, місце країни, що визначає її міжнародну спеціалізацію європейської країни;

діяльнісний компонент: розвивати вміння складати  комплексну економіко-географічну характеристику Італії, картосхему просторової організації економіки країни, особливості структури експорту й  імпорту товарів та послуг;

оцінно-ціннісний компонент: сформувати вміння прогнозувати перспективи розширення економічних зв’язків України з Італією в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом; виховувати пізнавальний інтерес до вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, презентація, фізична карта світу, карта Італії,

таблиця, роздатковий матеріал

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1.     Прийом «Географічна розминка»

Учні по черзі ставлять одне одному питання за політичною картою Європи (країни та їх столиці)

2.     Прийом «Сучасний гід»

Розповісти про Францію у вигляді екскурсійної оповіді для туристичної групи

3.     Прийом «Зроби невідоме, відомим»

Заповнити пропуски в даній схемі. Визначити особливості характеристики Великої Британії.

  4.     Перевірка домашнього завдання

Дослідження

Лондон, Берлін, Париж, Київ: схожість і відмінність сучасного розвитку міст.

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Про сучасну Італію важко говорити мовою сухих фактів. У цій середземноморській країні з давньою історією захоплюючою пригодою може стати не тільки переїзд з міста до міста, але навіть прогулянка сусідніми вулицями, що химерно поєднали в собі різні епохи і культури.

Саме ця країна подарувала світу багато чудових речей: автомобілі вищого класу, модні торгові марки, вино, лікер. Вона навчила мало не всю планету готувати спагеті та піцу.

Сьогодні на уроці пропоную здійснити уявну мандрівку до Італії.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1.     Місце в регіоні та світі

Завдання. Використовуючи текст підручника та карту визначте основні особливості ЕГП Італії, її історичний розвиток після Другої світової війни.

Італія має відносно недавню історію – під такою назвою країна виникла лише у 1870 році.

2.     Населення

Середня щільність – 202 осіб/км², водночас розміщено населення доволі нерівномірно.

Агломерації – Римська, Неапольська.

Найбільші міста – Рим, Мілан

Урбанізація – 69 %

У країні триває демографічна криза – природний приріст населення від’ємний – -3‰. Італія є однонаціональною державою: понад 92% її мешканців  - етнічні італійці. Основна релігія – католицизм.

3.     Особливості сучасного розвитку

Економічний розвиток Італії після Другої світової війни був обумовлений поєднанням низки сприятливих чинників:

·        Економічна допомога США у рамках Плану Маршалла;

·        Високий попит на промислову продукцію;

·        Дешева робоча сила.

Нині країна має сучасну структуру господарства, високий рівень технологічної оснащеності виробництва, високоякісні трудові ресурси та бере активну участь у міжнародному поділі праці.

4.     Секторальна структура господарства Італії

Прийом «Географічна лабораторія»

Завдання. Визначити основні особливості господарства Італії. Результати записати до таблиці.

ІТАЛІЯ
Третинний сектор	Вторинний сектор	Первинний сектор

5.     Просторова організація господарства Італії

Північ є продовженням західноєвропейської смуги високої індустріалізації в межах «Блакитного банана» з провідними центрами у Мілані й Турині. Висока концентрація економічної активності у Римі та Неаполі.

Південь Італії попри зусилля уряду, відстає в економічному розвитку, зберігаючи аграрну спеціалізацію.

6.     Зовнішні та економічні зв’язки

Провідна роль належить торгівлі товарами.

Експорт – обладнання, автомобілі, транспортні засоби, текстиль, одяг, тютюн, кольорові метали, вино, сири, помідори, фрукти, туризм, міжнародні ділові та ІТ-послуги.

Імпорт – устаткування, мінеральна, енергетична сировина, напої, м’ясо, зерно.

За сумарним товарообігом Італія посідає сьоме місце серед усіх торгових партнерів України і третє серед європейських після Німеччини та Польщі. Італія – один з найбільших інвесторів у економіку України. Важливим є співробітництво в гуманітарній сфері.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Завдання. Створіть власну візитну картку Італії

VI. Підсумок уроку

Оцінювання роботи учнів на уроці. Спільні висновки, пропозиції

VII. Домашнє завдання

1.     Параграф 14

2.     Випереджувальне завдання.

2.1Підготувати повідомлення про особливості зовнішніх економічних зв’язків Польщі

2.2 Рекламна одного з відомих курортів Італії.

Урок 1                         10 клас                         Дата ______________

Тема Курс «Географія: регіони і країни». Що і як вивчає?

Мета

         знаннєвий компонент: дати учням уявлення про об’єкт вивчення регіональної географії світу;

         діяльнісний компонент: розвивати вміння визначати роль регіональної  географії в системі географічних наук;

         ціннісний компонент; виховувати інтерес до вивчення курсу і вміння застосовувати набуті знання у повсякденному житті.

Обладнання: підручник, атлас, довідники, таблиці, роздатковий матеріал, карта світу

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

ХІД уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1.     Прийом «Пригадай»

Що вивчає курс географії у :

·        6 – му класі

·        7 – му класі

·        8 – му класі

·        9 – му класі

2.     Прийом «Хрестики-нулики»

6 – клас

Біосфера	водна оболонка	клімат
Гідросфера	повітряна оболонка	річка
Літосфера	кам’яна оболонка	мантія

         7 – клас

Антарктида	полюс холоду	Ніл
Південна Америка	жара	Карпати
Африка	Еверест	Нью-Йорк

        

8 – клас

Україна	Українські Карпати	Говерла
Україна	Карпати	Герлаховськи Штит
Україна	Варшава	Чорне море

«Велика сімка»	Країни, що розвиваються	США
Країни НІК	Високорозвинені країни	Саудівська Аравія
Країни Перської затоки	Нафтові країни	Канада

9 – клас

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Прийом «Мікрофон»

         Яких знань ви розраховуєте набути, опанувавши курс «Географія: регіони і країни»?

IV. Вивчення нового матеріалу

1.     Що вивчає курс «Географія: регіони і країни».

Курс «Геогра­фія: регіони і країни» вивчає суспільний розвиток територій та географіч­них місць у світі з позицій географічного країнознавства, приділяючи ува­гу середовищу для життя і діяльності людини, особливостям їх заселення й освоєння, соціальної і політичної організації та економічного розвитку.

         Об’єктом дослідження є країни як основні елементи будови економічного й політичного життя світу, а також їх регіо­нальні угруповання.

         У широкому сенсі країна – це певна територія, що вирізняється з-по­між інших певною спільною озна­кою  і має більш-менш межі. Відповідно, географи розрізняють країни різних типів: фізико-гео­графічні, культурні, етнічні, істо­ричні, політичні.

     Часто у поле зору кра­їнознавства потрапляють не лише країни-держави, але і частини державної території, а також країни-регіони, межі яких часто не співпадають з дер­жавними кордонами.

2.     Регіони світу

Розрізняють суспільно-географічні регіони за частинами світу:

 Європа, Азія, Америка, Африка та Океанія. У їх межах розрізняють менші

субрегіони, що мають певну географічну єдність і спільність історичної долі.

Робота з картою

Ø Найбільшим регіоном світу і за площею території, і за кількістю населення є Азія. Цей регіон розташований на одному материку з Європою. Межа між ними, що визначена на фізичній карті, доволі умовно сприймається на політичній карті світу.

Ø Один регіон Америка охоплює два материки – Північну Америку й Південну Америку. Його разом з Океанією – найменшим регіоном – називають Новим Світом, на відміну від Старого Світу, яким є Європа, Азія та Африка.

Ø Африка – регіон, межі якого співпадають з материком. Він охоплює молоді незалежні країни, здебільшого, що розвиваються.

3.     Глобалізація

Робота з підручником с. 7 рамка. Що таке глобалізація?

         У сучасному світі глобалізація охопила не лише торгівлю, але й культуру, політику, мистецтво, інші сфери життя. Елементами глобалізації стали світове господарство і глобальний ринок, міжнародні організації та міжнародне право, транснаціональні корпорації (ТНК), глобальна культура, так звані загальнолюдські цінності.

Глобалізації сприяють такі процеси, як міжнародний рух капіталу, розвиток міжнародного транспорту, виникнення новітніх засобів зв’язку та мережевих технологій. Важливим «двигуном» глобалізації є міжнародний туризм.

Неодмінним наслідком глобалізації є поступове «розчинення» державних кордонів, втрата ролі урядів держав в управлінні потоками товарів, послуг, капіталів та інформації.

4.     Значення країнознавства

Школярі, опановуючи знання про особливості різних країн і життя народів, пізнають світ, формують для себе його географічну картину. Практичне значення країнознавства полягає у тому, щоб виявити унікальні риси території або географічного місця, щоб краще зрозуміти контекст суспільного життя.

5.     Джерела знань

Бесіда. Які ви знаєте джерела знань?

Робота з підручником с. 9 – 10.

Завдання. За рисунками визнач сучасні джерела географічних знань.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Творча лабораторія»

Джерелами країнознавчих знань можуть бути й художні літературні тво­ри. Наведіть приклади творів з числа тих, які ви вивчали на уроках за­рубіжної літератури або які є у вашій домашній бібліотеці, які містили б певну географічну інформацію про ту чи іншу країну світу.

VI. Підсумок уроку

Учні висловлюють власні думки за допомогою словосполучень

Я дізнався…

Мені було цікаво, що …

Мене здивувало …

VII. Домашнє завдання

1.     § 1 с. 6-10

2.     Пригадайте, що відображає політична карта світу.

3.     Які країни світу належать до «Великої сімки» і «Великої двадцятки»?

 
10 клас

Урок _______                                                             Дата:___________________

Тема Країни Латинської Америки. Особливості населення. Характерні ознаки розвитку промисловості, сільського господарства та транспорту

Мета: дати учням уявлення про особливості населення країн Латинської Америки; характерні особливості розвитку промисловості, сільського господарства та транспорту; розвивати в учнів увагу, мислення, спостережливість, пам'ять; пізнавальний інтерес до економіко-географічних знань і проблем країн Латинської Америки; виховувати в учнів повагу до традицій, історії, культури та побуту країн Латинської Америки.

Обладнання: підручник, презентація, фізична та політична карта світу, атлас, контурна карта, довідники

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку:

І. Організаційний момент

   Доброго дня. Дорогі десятикласники сьогодні на уроці ми продовжуємо нашу заочну подорож  складним та водночас цікавим регіоном – Латинською Америкою. Та для початку спробуймо пригадати цікаві моменти про які ми дізнались під час подорожі минулого уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1.                       Третій зайвий

1.                       Чилі, Бразиліа, Буенос-Айрес

2.                       Парагвай, Еквадор, Каракас

3.                       Амазонка, Анди, Аляска

4.                       Ліма, Болівія, Сантьяго

5.                       Мексика, Колумбія, Кіто

2.                       Слово за слово

До кожної букви слова запропонованого вчителем скласти слово, яке стосується вивченої теми.

АРГЕНТИНА (Анди, річка…)

3.                       Прийом «Я знаю карту»

4.                       Бліцопитування

1.                       Назвіть основні особливості ЕГП країн Латинської Америки

2.                       Охарактеризуйте рельєф Латинської Америки

3.                       Визначте країни, які багаті на паливні і рудні ресурси.

4.                       Оцініть запаси водних та рекреаційних ресурсів Латинської Америки

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

   Оголошення теми і мети уроку

Продовжимо наше знайомство. Поговоримо про населення та господарство країн Латинської Америки.

IV. Вивчення нового матеріалу

   1. Населення

Населення країн Латинської Америки неоднорідне за етнічним складом. Сучасні латиноамериканські нації сформувалися в умовах потужних імміграційних потоків на основі змішування трьох рас. Корінне населення — індіанці — у процесі колонізації були витіснені у важкодоступні гірські райони, де донині живуть їхні нащадки, або змішалися з прибулими. Негри завозилися з Африки для роботи на плантаціях. Тому населення країн складається з білого, негритянського населення та груп зі змішаними расовими ознаками (метиси, мулати та самбо).

За характером відтворення населення більшість країн Латинської Америки перебувають в умовах переходу від другого до першого типу відтворення населення. Чисельність населення зростає, але не так швидко, як у країнах Азії.

Розміщене населення дуже нерівномірно. Середня густота населення становить всього 23 особи/км кв., однак на узбережжі Атлантичного океану густота населення доволі велика. Саме в цих районах проживає основна частина мешканців.

Приблизно 2/3 населення регіону живе в містах. Урбанізацією охоплені всі країни Латинської Америки. У кожній країні є 2-3 крупні агломерації, найбільші з них — Буенос-Айрес, Мехіко, Сантьяго, Гавана та ін. У Бразилії агломерації Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу утворили мегалополіс. Темпи урбанізації не відповідають темпам індустріалізації, тому в Латинській Америці відбувається «несправжня урбанізація». Чисельність міських жителів збільшується за рахунок міграції сільського населення, яке переселяється в міста в пошуках роботи.

Населення сповідує християнство (католицизм)

2. Промисловість

За рівнем розвитку країни Латинської Америки належать до двох типів. Куба — країна централізовано керованої економіки. Решта держав регіону належать до країн, що розвиваються, серед яких своїм розвитком виділяються Бразилія, Мексика, Аргентина.

Латинську Америку вважають одним з найбільш економічно прогресуючих регіонів світу. Сучасному господарству країн притаманні деякі спільні риси, що історично склалися й продовжують визначати економічне обличчя регіону.

·  По-перше, це багатоукладність, як у сільському господарстві (латифундизм і пов'язані з ним докапіталістичні аграрні відносини), так і у промисловості (ремісники, робітники кустарних підприємств або невеликих фабрик складають разом майже половину робочої сили).

·  По-друге, спільною негативною рисою країн регіону є спеціалізація гірничодобувної промисловості на видобутку одного виду сировини та монокультурність у сільському господарстві.

·  По-третє, спільною проблемою для всіх країн є залежність від іноземного капіталу. Гострою залишається проблема погашення зовнішнього боргу. Розмір процентів за кредитами значно перевищує фінансові можливості країн Латинської Америки.

Найвищий потенціал мають найбільші країни, які належать до «великої трійки»,— Бразилія, Мексика, Аргентина. Виділяються своїми досягненнями ще п’ять країн — Венесуела, Чилі, Перу, Колумбія та Уругвай. 

Центральна Америка й Вест-Індія відомі як райони розвиненого плантаційного сільського господарства, у якому найбільше значення мають банани, цукрова тростина, кава, ананаси. У промисловості тут переважають традиційні галузі, насамперед харчова й легка. 

Прийом «Робота з картою» Основні райони видобувної промисловості

Одна з основних галузей промисловості регіону — видобувна. Більш ніж половину вартості її продукції дають нафта й природний газ. Провідні позиції тут посідають Мексика й Венесуела. У Мексиці великий нафтогазовий промисловий комплекс сформувався на узбережжі Мексиканської затоки. У Венесуелі основні райони видобутку перебувають у басейні річки Оріноко 
та на озері Маракайбо. 

Перше місце за виробництвом залізної та марганцевої руди посідає Бразилія. Лідери у видобутку мідних руд — Чилі й Перу, причому для Чилі мідь є найважливішою статтею експорту й поповнення державного бюджету. За видобутком олов’яних руд виділяються Перу, Бразилія та Болівія, бокситів — Ямайка, Суринам і Бразилія (тут також розташовані найбільші заводи 
з виробництва глинозему). 

Бразилія, Мексика, Аргентина мають досить розвинену електроенергетику. Особливість регіону — значна частка ГЕС. Так, у Бразилії вони становлять 92 % усього виробництва. Тут побудована найпотужніша ГЕС у світі — «Ітайпу» на річці Парана. Її потужність становить 12,6 млн кВт. У провідній трійці побудовані й атомні електростанції, перша з яких була введена в експлуатацію в Аргентині.

Чорна металургія найбільш розвинена в Бразилії. Країна посідає десяте місце у світі за виробництвом сталі (30 млн тонн). Значно менші її обсяги виробляються в Мексиці (14 млн тонн), Аргентині (4 млн тонн) і Венесуелі (3,5 млн тонн). 

У регіоні динамічно розвивається машинобудування. Більше ніж половина продукції галузі припадає на три провідні країни регіону. Бразилія виділяється виробництвом автомобілів, літаків, рухомого складу для залізниць, різного обладнання. Випереджаючими темпами розвивається суднобудівна індустрія — у країні налічується близько 20 верфей. Мексика досягла успіхів у транспортному машинобудуванні, електротехніці й електроніці. В останні роки все більше підприємств концентрується поблизу кордону зі США. В Аргентині виробляють сільськогосподарську техніку, автомобілі, транспортні засоби, верстати та інше промислове обладнання. Основні виробничі потужності зосереджені в столиці, а також у Кордові. 

Хімічна промисловість також найбільш розвинена в Мексиці, Бразилії та Аргентині. Провідне місце посідає основна хімія, в останні десятиліття розвивається хімія органічного синтезу (пластмаси, штучні волокна, синтетичні смоли й каучук). Є власне виробництво лаків і фарб, продукції побутової хімії. З інших галузей велике значення має харчова промисловість. 

3. Сільське господарство

У ряді країн (насамперед Центральної Америки) основною галуззю матеріального виробництва залишається сільське господарство. В останні роки ця галузь порівняно швидко розвивається в Мексиці, Бразилії, Аргентині, Уругваї, Колумбії. Використовуючи досягнення «зеленої революції», великі спеціалізовані господарства цих країнах забезпечують стабільне зростання 
продукції рослинництва й тваринництва. 

Провідна галузь сільського господарства — рослинництво. Основні культури: кукурудза, рис, пшениця, цукрова тростина, бавовна, кава, какао, банани, картопля, квасоля. Для багатьох країн характерна спеціалізація на одній культурі. Цукрова тростина — основна сільськогосподарська культура Куби, Гайани, Домініканської Республіки. Еквадор і Гондурас спеціалізуються 
на вирощуванні бананів. В Аргентині важливе місце в структурі посівів посідає соняшник, на півночі вирощують чай, у центральних районах — цукрові буряки. 

У сільському господарстві Колумбії, Гватемали, Сальвадору, Коста-Рики й Гаїті 
головна культура й важлива стаття експорту — кава. Кава — основна експортна культура й Бразилії, але тут велике значення мають ще чотири сільськогосподарські рослини: цукрова тростина, какао, бавовна й соя.

Третина сільськогосподарської продукції регіону припадає на тваринництво. В основному воно має м’ясний напрямок і розвивається екстенсивним шляхом. За виробництвом тваринницької продукції виділяються Аргентина й Уругвай (у тому числі район Пампи). У цих країнах розвинене м’ясне, молочне й м’ясо-шерсте тваринництво. Якщо за продуктивністю великої рогатої худоби лідерами є Аргентина, Чилі й Уругвай, то за поголів’ям — Бразилія. Тут її налічується понад 165 млн голів (друге місце у світі після Індії). 

Бразилія та Мексика мають найбільше поголів’я свиней. 

Майже повсюдно розвинені рибальство й промисел інших морепродуктів. Провідні позиції в галузі займають Перу, Чилі й Бразилія. Перу входить до трійки світових лідерів із вилову риби. Головними об’єктами морського промислу є анчоус, сардина, оселедець, тунець, скумбрія, акула, креветки, лангусти, устриці, мідії. 

4.Транспорт

Транспортна інфраструктура в Латинській Америці розвинута недостатньо. Залізниці, більшість з яких були побудовані іноземними компаніями, з'єднують райони видобутку сировини з морськими портами. У Мексиці основні магістралі ведуть до кордону зі США, саме туди направляється значна частина експорту країни.

Зростає роль автомобільного транспорту. Основні автомагістралі з'єднують східні райони з західними. Зростає роль, особливо в перевезеннях пасажирів, авіаційного транспорту. У вантажоперевезеннях провідне місце належить морському транспорту. Найбільші морські порти - Буенос-Айрес, Ла-Плата, Монтевідео, Ріо-де-Жанейро, Гуаякіль, Калья.

Трубопровідний транспорт розвивається у нафтовидобувних країнах (Аргентина, Бразилія, Венесуела, Мексика), де він з'єднує місця видобутку нафти з переробними підприємствами.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

   Прийом «Так чи ні»

1.                       Столиця Аргентини Мехіко

2.                       Мулати — нащадки змішаних шлюбів європейців і негрів

3.                       Родовища нафти зосереджені  у Венесуелі, Мексиці, Перу

4.                       Куба – країна  централізовано керованої економіки

5.                       Панівною релігією в Латинській Америці є християнство (католицизм)

6.                       Країни Латинської Америки найкраще в світі забезпечені водними ресурсами

7.                       У Бразилії говорять іспанською мовою

8.                       У Латинській Америці йде процес депопуляції.

9.                       Батьківщиною кукурудзи є Латинська Америка

10.                   Трубопровідний транспорт розвивається у нафтовидобувних країнах

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

1.                       Опрацювати параграф _________, повторити параграф________

2.                       Скласти кросворд. Підготувати презентацію чи реферат про одну з країн Латинської Америки

Тема: Японія. Господарство. 

Мета: навчити учнів визначати особливості галузевої структури і територіального розміщення господарства Японії; розвивати уміння складати економіко-географічну характеристи¬ку країни, працювати з картографічним матеріалом, таблицями, діаграмами, графіками; виховувати повагу до культури іншого народу.
Обладнання: політична та фізична карти світу, атласи, підруч¬ники, таблиці, діаграми.
Тип уроку: комбінований

Перебіг уроку 

I. Організаційний момент 
II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів 
Прийом “Я знаю карту”
Прийом “ Лови помилку ”.
Учитель називає країни та столиці Азії. Спеціально допускає помилки. Завдання учнів побачити та виявити помилку вчителя.
Бліцопитування
1. Назвіть міста-мільйонери Японії
2. Озвуч візитну картку країни.
3. Зробіть висновок стосовно ЕГП країни.
4. Якими природними багатствами багата Японія?
Запитання повторення Словниковий усний диктант Республіка, монархія, джамахірія, унітарні держави, федеративні, федерація, конфедерація.
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
 Японію часто називають країною XXI століття. Країна за кіль¬ка десятиліть перетворилася на економічного гіганта, що зумів за¬воювати і втримати значні сегменти ринку в основних господар¬ських комплексах світу — США і Західній Європі.
 IV. Вивчення нового матеріалу 
1. Господарство На думку експертів, сучасний стан господарства Японії визна¬чається як «постіндустріальне суспільство». Хоча промисловість продовжує залишатися важливою сферою економіки (29 % ВНП), неухильно зростає значення невиробничого сектору (сфера послуг, фінанси, науково-дослідна діяльність). Пріоритетним напрямом розвитку країни японський уряд вважає зростання науково-технічного потенціалу. Сьогоднішня Японія є, на думку багатьох фахівців, діючою мо¬деллю екологічної ситуації, яка в майбутньому може сформувати¬ся в будь-якій країні. Для розв’язання задачі «від технології очи¬щення — до чистої технології» ще в 1981 р. була прийнята велика програма під назвою «Базова технологія промисловості наступного покоління». Програма містить три розділи: нові матеріали, біотех¬нологія, нові електронні прилади, що забезпечують науковими роз¬робками промисловість. На сьогодні наукових робітників в Японії більше, ніж у Німеччині, Франції та Великої Британії разом узя¬тих. Загалом на сучасну Японію надходить близько 1/3 продаж наукомісткої продукції на світовому ринку. Основна задача майбутнього — навчитися працювати в замкне¬ному циклі, як природа. За даними центру «Чиста Японія» 50 % відходів переробної промисловості можуть ефективно використо¬вуватися як ресурси. Наприклад, фірма «Денсо», постачальник електронної «начинки» для «Тойоти», заявила, що у її виробах не¬має деталей, які не могли б використовуватися повторно.
Завдання 1. За картами атласа визначте провідні галузі промисловості та пояснить географію її розміщення. 
На Японію припадає близько 12 % промислового виробництва світу. В енергетиці країни домінує нафта й газ, хоча останнім часом їх трохи потіснили «мирний атом» (третина виробленої електроенер¬гії) й «енергія падаючої води». Унікальною галуззю в господарському комплексі Японії є чор¬на металургія. Не маючи значних запасів руд і палива, галузь ви¬робляє близько 100 млн т сталі на рік. Лідером промисловості та й усієї сучасної японської економіки є машинобудування, насамперед наукомістке. На машинобудуван¬ня припадає більш ніж 70 % експорту й 40 % промислової продук¬ції, причому майже половина — це продукція радіоелектроніки. Японія виробляє 8 млн легкових автомобілів і 4 млн вантажі¬вок. За цим показником вона посідає 2-е місце у світі. Найважливі¬ші центри автомобілебудування тяжіють до портів, найбільше за¬водів побудовано в Наґої, Хіросімі й Токіо. Світове значення має й багато інших галузей і виробництв, се¬ред яких целюлозно-паперова й поліграфічна, особливо значні об¬сяги виробництва паперу й картону.
 Завдання 2. За картами атласа та текстом підручника визначте особливості галузевого складу та розміщення сільського господар¬ства Японії.
2. Сільське господарство
 На сільське господарство припадає 1 % ВВП. Японському фер¬мерові вдається нагодувати населення власними овочами, фрукта¬ми та ягодами, а своєї м’ясо-молочної продукції не вистачає. Рису збирають до 15 млн т на рік, урожайність сягає 65 ц/га, а собівар¬тість у кілька разів вища, ніж, наприклад, у Таїланді. Японці виловлюють до 12 млн т риби й інших морепродуктів. До¬сягнуто значних успіхів і в аквакультурі: значна кількість риби й молюсків розводиться й вирощується в штучних водоймах і на плантаціях, спеціально створених у морських прибережних водах.
3. Транспорт
 Транспортна інфраструктура в Японії високо розвинена. Її осно¬вою є мережа автомобільних доріг загальною протяжністю понад 800 тис. км. Успішно працює система тунелів, естакад, мостів, які з’єднали чотири головні японські острови. Основну частину вну¬трішніх перевезень вантажів і пасажирів забезпечують залізничний і автомобільний транспорт. Широко відомі швидкісні пасажирські лінії Японії. У зовнішньоторговельних зв’язках країни помітно зростає частка авіаційного транспорту. Морський транспорт пов’язує країну з усіма регіонами світу. Завдання 3. Користуючись картою атласа, назвіть найбільші морські порти Японії. 
4. Зовнішньоекономічні відносини
Ставши економічною наддержавою, Японія дедалі відчутніше впливає на світову господарську систему. У центрі цих зв’язків — економічні відносини між Японією і США, на частку яких припадає 40 % світового ВВП і понад 20 % світового експорту. Основними торговими партнерами Японії також є ФРН, Ав¬стралія, Канада, Південна Корея і Китай. Збільшуються обсяги торгівлі з країнами Південно-Східної Азії (29 % зовнішньоторго¬вельного обігу). За вартістю експорту готових промислових виробів 64 % при¬падає на машини та обладнання. Міжнародною спеціалізацією Японії є продукція наукомістких високотехнологічних вироб¬ництв. Істотно змінюється структура імпорту Японії: зменшується частка сировинних товарів, і збільшується частка готової продук¬ції, особливо виробів з НІК Азії: кольорових телевізорів, відеока¬сет, магнітофонів, запасних частин тощо. Найважливішим напрямом зовнішньоекономічної діяльності Японії є експорт капіталу. За обсягом інвестицій (близько 50 млрд дол. на рік) країна є одним зі світових лідерів нарівні з США і Вели¬кою Британією. Японські інвестиції в іноземні продуктивні потуж¬ності насамперед сконцентровані в США і нових індустріальних країнах Азії. Зовнішньоторговельні зв’язки Японії з Україною перебувають на стадії розвитку. Зовнішньоторговельний обіг між двома країна¬ми наблизився до 250 млн дол. Японія імпортує з України продук¬цію чорної металургії, експортує продукцію хімічної промисловос¬ті, електронну техніку, автомобілі, виявляє зацікавленість українською наукою і наукомісткими виробництвами. Загалом у міжнародному поділі праці Японія є одним зі світових фінансових центрів і «науково-виробничою лабораторією світу».
V. Закріплення нових знань, умінь та навичок 
Запитання для обговорення
• Якими головними особливостями характеризується галузева структура японської промисловості?
• Чим пояснюється висока концентрація населення і виробни¬цтва на східному узбережжі Японії? Які зміни в розміщенні підприємств відбуваються зараз?
• Чому японська промисловість спеціалізується саме на виробни¬цтві наукомісткої продукції?
• Чому в Японії не має трубопровідного і річкового транспорту?
VI. Підсумок уроку 
• Японія — один із центрів світового господарства і найбільш економічно розвинена держава Азії.
• Японія має досить вигідне економіко-географічне положення, яке дозволяє їй розвивати економічні відносини з багатьма кра¬їнами світу.
 • Нестача ресурсної бази Японії компенсується високою кваліфі¬кацією трудових ресурсів, що поєднується із впровадженням новітніх досягнень науки й активною діяльністю японських ка¬піталу і менеджменту.
• Японія бере активну участь у міжнародному поділі праці як по¬стачальник продукції наукомістких галузей промисловості і великий інвестор капіталу.
 VII. Домашнє завдання
 1. Підручник, опрацювати § _34_, сторінка 227 – 230.
Повторити параграф 5 ст.27 2. Скласти схему зовнішньоекономічних зв’язків Японії.
 3. Позначити на контурній карті найбільші міста Японії та їх про¬мислову спеціалізацію



 Тема уроку: Китай. Особливості розселення, демографічна політика і трудові ресурси. 
Мета уроку: формувати в учнів систему знань про особливості населення, економічної політики; розвивати та вдосконалювати навички учнів оцінювати географічне положення і природно – ресурсний потенціал країни; виховувати працелюбність та любов до пізнання нового. Обладнання: фізична та політична карта світу,підручники, атласи, глобус, презентація
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Перебіг уроку

 І. Організаційний момент. 
ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь учнів. 
Прийом “ Я знаю карту”
Бесіда з питань і завдань
1. Опишіть природні умови і ресурси Японії
2. Які особливості адміністративно – територіального устрою і нас зелення Японії.
3. Які галузі міжнародної спеціалізації Японії?
Перевірка домашнього завдання
ІІІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності учнів. 
Китай завжди вражав мандрівників іноземців своєю самобутністю. Про Китай можна знати багато чи мало, але не можна знати все чи не знати нічого. Ви вже знате, що Китай посіда 1 місце в світі за кількістю населення 1млрд 304 млн, з курсу історії про велику китайську сціну, папір та порох – винайдені китайцями. Карта розповість вам про різноманітність природних умов і величезну площу – 9,6 млн км2 у 16 разів більша за площу України).
ІV. Вивчення нового матеріалу. 
1. Візитна картка країни
 Завдання 1. За картами атласа та текстом підручника складіть візитну картку материка.   2.ЕГП країни
Територія, кордони, адміністративно – територіальний поділ. Китай – народна республіка, унітарна держава, що складається з 23 провінцій, 5 національних автономних районів, 4 міст центрального підпорядкування, а також особливих адміністративних районів Сянган (Гонконг) і Аоминь (Макао). Межує з 4 державами, омивається тихим океаном. У Китаї є спеціальний адміністративний район Тайвань із особливим статусом. У 1997 році до складу КНР увійшов ще один спеціальний район – Сянган (Гонконг), який тривалий час перебував у складі Великобританії, а у 1999 році – Аоминь (Монао) – колишня колонія Португалії. Економіко – географічне і геополітичне положення Китаю є надзвичайно вигідним. Він є морською державою, що підсилює вигідність її ЕКП і геополітичного положення. Глобальне положення Китаю по відношенню до США – головного ядра світової сили, а також по відношенню до Японії – однієї з наймогутніших держав. Теж дуже вигідне. Китай належить до країн «третього світу», які тривалий час характеризувалися країни що розвиваються. Цю країну часто називали «світовим селом».
 3.Пиродно – ресурсний потенціал та економічна ситуація.
Китай має надзвичайно багатий і різноманітний природно – ресурсний потенціал. На розміщення виробництв і на розселення в першу чергу впливає рельєф: - Західна частина є найвищою тут розташоване Цінхай – Тібетське нагір’я («Дах світу») оточене гірськими системами. - Друга сходинка широченна смуга високогірних рівнин у Внутрішній Монголії, Джунгарській і Таримській котловинах. - Третя, найвища сходинка – рівнини Сунляо, Велика китайська низовина та низовина в річці Янцзи, прибережні території Тихого океану – є найважливішими землероб ними районами. Клімат Китаю в цілому має континентально – мусонний характер. Майже три четвертих території знаходиться у відносно сприятливих умовах, що дає змогу вирощувати майже всі с\г культури. Ґрунтовий покрив країни надзвичайно різноманітний. Практично тут є всі види ґрунтів Євразії. Лише одна десята території орні землі, одна восьма – ліси, одна третя – пасовища, решта – піскові і кам’янисті пустелі. За орними угіддями на душу населення Китай утричі поступається світовому рівню, а за лісовими у вісім разів. Китай займає шосте місце в світі за запасом поверхневих вод. Китай має значні запаси корисних копалин
 Завдання 2. За картами атласу з’ясуй,на які корисні копалини багатий Китай. 
За запасами вольфраму, олова, цинку. Титану, рідкоземельних металів країна займає 1 місце в світі, за запасами бокситів фосфору, нікелю, ртутних і марганцевих руд – 2 місце, залізної руди – 3 місце. Є також значні родовища нафтогазових сланців, сірки, солі, гіпсу, мідної руди, за запасами золота країна займає – 4 місце в світі. Розвідані запаси майже 80 видів неметалевих корисних копалин
4.Історія, культура, релігія.
Розповідь вчителя. Китайська цивілізація одна з найдревніших у світі. З тис років тому в Китаї вміли відливати бронзу, виготовляли шовк. У 1911 – 1913 рр відбулася Сінхайська революція, яку вважають початком нової історії Китаю. 1 серпня 1949 р проголошено КНР. На той час Китай був слаборозвиненою аграрною країною з дезінтеграцією господарського життя, товарним дефіцитом і величезною армією безробітних. Промисловість була розвинена слабо, підприємства мали застаріле обладнання. У 1966 р – « культурна революція» - період репресій, переслідувань публічних страт. Після смерті Мао Цзедуна почалися шляхи модернізації Китаю, реформування соціалізму на чолі з Ден Сяопін. В результаті політичної реформи Китай перетворився на соціалістичну державу, у розвитку якої останнім часом з’явились елементи ринкових відносин. Китай член ради безпеки ООН, ОПЕК. Основними віросповідуваннями є конфуціанство, буддизм, християнство, іслам. 5.Населення Китай – найбільш заселена країна світу. В ній проживає 1 млрд 304 млн осіб (22% населення світу). Кожен п’ятий житель Землі китаєць. У загальній статевій структурі населення переважають чоловіки. Для обмеження росту чисельності населення у середині 60 років у країні почали планувати дітонародження. Причому спочатку допускалась сім’я з 3 дітьми, через кілька років з двома, а з початку 80 років зразковою вважалася з однією дитиною. За останні 40 років щільність населення подвоїлась до 136 осіб \ . Однак жорстка політика планування сімї породила нові проблеми, найважливішою є старіння нації. Частка міського населення різко зросла – з 21% у 1982 р до 33% на кінець 90 років. Населення розселене дуже не рівномірно. Понад 80% проживає на 0,1% території. У 34 містах мільйонерах зосереджено 40% міського населення. Особливо гострою є житлова проблема. На початку 21 століття в країні налічувалась близько 3% безробітних. КНР – багатонаціональна країна, в якій нараховується 56 народностей. Понад 93 % населення китайці. Чисельність національних меншин – близько 95 млн осіб, 16 національних меншин налічують понад 1 млн монголи, хуей, тибетці, ій, чжуани, буї, корейці. Дун, яо, бай. Головна одиниця адміністративно – територіального устрою – провінція (є 23). Державна мова Китайська. Вона є однією з найбільш поширених мов у світі і однією з основних мов ООН.
V. Закріпленя нових знань і вмінь учнів. 
Бесіда з питаннями
 Визначіть найбільш сприятливі ознаки ЕГП Китаю.
 За фізичною картою визначіть, які корисні копалини залягають в надрах Китаю.
 Користуючись картою, відшукайте найбільші річки та озера Китаю.
 В чому полягають особливості народонаселення Китаю?
 Як ви вважаєте, чому Китай називають «світовим селом»?
VІ. Підсумок уроку Прийом “Роблю висновок” 
VІІ. Домашнє завдання. 
Опрацювати параграф 35 сторінка 231 – 234, повторити параграф 6 ст.37